Новини

      Сучасна екологічна освіта спрямована у майбутнє. Вона спирається на ідеї гармонії природи та людини, стійкого розвитку біосфери, сприяє формуванню духовної, моральної, екологічно освіченої особистості та створенню умов для її розвитку. Підґрунтям екологічної освіти є життєва потреба дотримуватися законів природи, розуміти й беззаперечно сприймати вимоги та обмеження, які визначаються ними в усіх сферах життєдіяльності людини.

      Екологічна освіта останнім часом зазнала істотних якісних змін. У освітян уже є розуміння того, що:

- не достатньо лише володіти певним обсягом екологічних знань;

- необхідні чітка етико

-екологічна позиція та відповідальна діяльність людини;

- уся освітня діяльність має бути екологічно зорієнтованою і спрямованою на розвиток інтелектуальної та духовної сфер особистості.

      Особливості сприйняття природи у дошкільному віці. Розуміння необхідності інтеграції знань потребує не лише підготовки дітей до системного, наукового сприйняття світу та наявних у ньому екологічних проблем, але й до пізнання природи, до активних природоохоронних дій.  Інтегративний підхід визначає екологічну освіту, як систему послідовного формування екологічної культури людини. Основи такої освіти закладаються ще в молодшому дошкільному віці, адже вплив природи на дитину величезний.

Навколишня природа — джерело розвитку не лише розуму, але й естетичних відчуттів дитини. Важливо викликати у дитини позитивне ставлення до предметів і явищ природи, довкілля.

Головними завданнями екологічної освіти дошкільників є:

- розвиток естетичного відчуття світу природи;

- суб'єктивізація відносин зі світом природи;  

- засвоєння дітьми елементів екологічної культури (історія, державність, народна медицина рідного краю тощо);

- формування постійної потреби зміцнювати власне здоров'я; - засвоєння дітьми перлин народної мудрості про дбайливе ставлення до довкілля;

- виховання справжньої любові до природи, бажання піклуватися про рослини і тварин, негативного ставлення до їх знищення;

- стимулювання допитливості та зацікавленості у пізнанні природи; - формування навичок культурної поведінки у довкіллі.

      Екологічна освіта — це ще й екологія особистості, свідомості, душі, культури. Екологічна культура дітей дошкільного віку є основою знань про морально-етичні норми і правила, що робить її основним регулятором поведінки. Екологічну субкультуру дитинства малюк засвоює шляхом накопичення особистісного досвіду в навколишньому просторі (стихійний досвід), набуття екологічного досвіду у спеціально створених для цього умовах (організоване навчання), а також шляхом творчого переосмислення отриманого досвіду.

        Основними завданнями в роботі з дітьми є виховання у них:

- розуміння самоцінності природи (природа може існувати без людини, а людина без природного середовища — не може);

- усвідомлення себе як частини природи;

- розуміння того, що у природі все взаємопов'язане;

- емоційно-позитивного ставлення до навколишнього світу;

- розуміння неповторної краси природи в усі пори року;

- активної життєвої позиції, любові та бережливого ставлення до природи і всього живого в ній;

- усвідомлення того, що стан здоров'я людини залежить від якості довкілля;

- усвідомлення необхідності знати правила поведінки у природі і дотримуватися їх.

      Існує чимало форм роботи з дітьми, що допомагають прищепити їм любов до природи.

      Ефективними є такі:

- спостереження за природою під час прогулянок до лісу, парку, скверу, річки, озера, ставка, джерела;

- залучення дітей до посильної праці в природі та природоохоронної діяльності, до участі в народних іграх, відгадуванні загадок, до перевірки народного прогностика;

- в дослідницька діяльність;

- виготовлення виробів із природних матеріалів, композицій із рослин;

- читання та обговорення казок, художніх творів про природу;

- відвідування художніх музеїв, виставок, книжкових магазинів, ботанічних садів, зоопарків.

      Морально-етичні принципи екологічної освіти:

- принцип гармонії, який реалізується на всіх рівнях буття духу, душі та тіла; - принцип любові, який реалізується в поведінці дорослих.

     Якщо дитина у своєму найближчому оточенні бачитиме високоморальні приклади, то набувши певних знань та вмінь шляхом наслідування, гри, пізнавальної діяльності, а далі — освіти, вона зможе скоригувати свої потреби. Вихователеві слід постійно пам'ятати, що впливати на інших можна лише через особистий приклад.